CБУ в боротьбі з русинами само себе і двох суддів «перехитрило».

Газета "Карпатська Україна"
Як уже повідомляла газета «Карпатська Україна», 24 червня 2008 року начальник слідчого відділу управління СБУ в Закарпатській області Дурневич А.А. порушив кримінальну справу №499 проти русинської нації про те, що нібито русини домагаються відокремлення Закарпаття від України і утворення окремої тобто суверенної русинської національної країни Підкарпатська Русь. Але в ході слідства переконався що русини насправді домагаються лише реалізації рішення, прийнятого 1 грудня 1991 року на обласному референдумі про відновлення статусу Автономної Республіки в складі суверенної України. Щоб сховати кінці у воду цієї недолугої замовленої кримінальної справи №499, начальник 1-го відділення слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області Динис В.М. 5 грудня 2008 року під цим же №499 порушив кримінальну справу проти православного священника Димитрія Сидора, настоятеля кафедрального собору в м. Ужгород. Цю постанову, яка грубо порушена всупереч законодавству України, адвокати священика Димтрія Сидора оскаржили в Ужгородському міськрайонному суді. Але судя Микуляк, в угоду СБУ безпідставно відмовив у задоволенні цієї скарги. Тому апеляційний суд Закарпатської області відмінив цю постановму судді Микуляка і повернув її на повторний розгляд.
Але судя Монич О.В. також пішла на поводу слідчого СБУ і також відмовила у задоволенні обох скарг, поданих адвокатами Мокану В.Д і Годьмашом П.В., не вказавши достатніх підстав і причину відмови. Як витікає з постанови, скарга П. В.Годьмаша, яка булла подана в якості доповнення до скарги Мокану В.Д., судя Монич О.В. взагалі не розглядала і про неї у своїй постанові навіть не згадала. Мабуть тому, що спростувати викладені в цій скарзі П.В. Годьмаша аргументи про низку грубих порушень законодавства України з боку слідчого Диниса В.М. було б неможливо.
Щоб не бути голослівним у своїх переконаннях, дослівно публікуємо вищезгадану скаргу П.В. Годьмаша на розсуд правників, русинів і антирусинів.

«СКАРГА.
На постанову Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2009 р. про відмову в задоволенні скарги про скасування постанови слідчого, якою
порушено щодо Сидора Д.Д. кримінальну справу.
В доповнення до скарги захисника Мокану В.Д., мною, захисником Годьмаш П.В., 27 квітня 2009 р. була подана до Ужгородського міськрайонного суду додаткова скарга про відміну постанови слідчого Диниса В.В., якою незаконно порушено стосовно Сидора Д.Д. кримінальну справу. Розгляд цих скарг було призначено на 22 травня 2009 р. Оскільки я, захисник Годьмаш П.В., перебував на стаціонарному лікуванні в міській лікарні, тому не зміг взяти безпосередню участь у розгляді судом цих скарг. Але суд повинен був і мав можливість розглянути і мою скаргу, оскільки, для більш досконалого вивчення скарг та заперечень прокурора Гончарука Г.С., суд взяв триденну перерву і оголосив прийняту ним постанову 27 травня 2009 р. Із цієї постанови суду видно (ксерокопія додається), що Ужгородський міськрайонний суд (суддя Монич О.В.) взагалі не розглядав мою скаргу, у якій наведені незаперечні докази про те, що постанова слідчого Диниса В.М. про порушення стосовно Сидора Д.Д. справи є незаконною і підлягає скасуванню.

П Е Р Ш Е: Відповідно до статті 94 КПК України, підставою для порушення слідчим кримінальної справи є заява або повідомлення громадян. На підставі спільної заяви Павла Федаки, Віталія Постолакі та інших керівників місцевих осередків націонал-радикальних політичних партій, начальник слідчого відділу Управління СБУ в Закарпатській області Дурневич А.А. 24 червня 2008 р. порушив кримінальну справу № 499 по факту злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України. У відповідності до ст. 114 КПК України, всі рішення про спрямування слідства по справі № 499 має право приймати лише Дурневич А.А. – як слідчий по справі № 499.

На підставі ст. 119 КПК України, для розслідування справи № 499 Дурневич А.А. своєю постановою від 02 липня 2008 р. створив і очолив слідчу групу, склад якої постановою від 17 липня змінив, назвавши її слідчо-оперативна група. До обох цих груп входив слідчий Семенов О.О., але не входив начальник 1-го відділення слідчого відділу майор юстиції Динис В.М.

Постановою від 25 жовтня 2008 р. слідчий Семенов О.О. назначив науково-правову експертизу. Відповідно до ч.1 ст. 75 КПК України – “Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання”. Але у всіх науково-практичних коментарях щодо ст. 75 КПК сказано, що до спеціальних знань (цитую) “не належать загально відомі і загально доступні знання в галузі матеріального і процесуального права, якими повинні володіти і вирішувати пов’язані з ними питання самі слідчі, прокурори, судді”. Пленум Верховного Суду України Постановою “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” від 30 травня 1997 р. № 8 також вказав судам “на недопустимість… порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду”.

Тобто, науково-правова експертиза не може бути для суду доказом по справі. У зв’язку з цим, слідчий Семенов О.О. 31 жовтня 2008 р. назначив судово-лінгвістичну експертизу. Але й вона виявилась бездоказовою, оскільки у її висновках сказано, що у представлених на експертизу документах немає прямих закликів до порушення державних кордонів України та її територіальної цілісності.

Д Р У Г Е: Жоден слідчий із очолюваної Дурневичем А.А. слідчої групи по розслідуванню справи № 499 не вбачав як у показах сотні допитаних свідків, так у вище згаданих науково-правової та судово-лінгвістичної експертиз підставу щоб на їх основі порушити стосовно кого-небудь із лідерів русинського руху кримінальну справу за ознаками ч. 1 ст. 110 КК України. Якби така підстава була, то, відповідно до ст. 98 КПК України, тільки безпосередньо Дурневич А.А., який одночасно був керівником групи слідчих по розслідуванню справи № 499, або хтось із слідчих цієї групи мав право порушити іншу кримінальну справу стосовно конкретної особи на підставі матеріалів справи № 499.

У відповідності до статей 114 та 114 – 1 КПК України, Дурневич А.А. мав право прийняти рішення про передачу справи № 499 для дальшого розслідування слідчому Денису В.М., але цього не зробив. Ігноруючи вимоги статей 98 та 114 – 1 КПК України, слідчий Динис В.М., який не входив до групи слідчих по розслідуванню справи № 499, постановою від 05 грудня 2008 року порушив справу стосовно Сидора Д.Д. на підставі матеріалів (протоколів допиту та висновків експертиз) по справі № 499, які були проведені задовго до порушеної ним, Динисом В.М., 05 грудня 2008 р. кримінальної справи стосовно Сидора Д.Д. У відповідно до ст. 113 КПК України, слідчі дії, зафіксовані протоколами допиту чи висновками експертиз, які проведені до порушення 05 грудня 2008 р. кримінальної справи щодо Сидора Д.Д., не можуть підставою для порушення окремої кримінальної справи стосовно Сидора Д.Д.

Т Р Е Т Є: Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, слідчий має право порушити справу “тільки в випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину”. У розпорядження суду є ксерокопія Меморандуму, який 25 жовтня 2008 р. було прийнято делегатами 2-го “Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів”. Саме цей Меморандум був об’єктом вище згаданих науково-правової та судово-лінгвістичної експертиз. Тобто, суд мав можливість переконатись, що у Меморандумі мова йде про автономію Закарпаття у складі України. Так, у 1-му пункті Меморандуму про це написано, що “17 літня антирусинська політика української влади засвідчила про неможливість далі зберегтися корінному русинському народу зі своїм національним етнічним лицем без конституційного статусу автономії в складі України”.

На цьому ж 2-му “Європейському Конгресі Підкарпатських Русинів” окремим документом прийнято “Звернення” до депутатів Закарпатської обласної ради, яке також є у розпорядженні суду. Воно починається словами:
“Шановні депутати!
2-й Європейський конгрес Підкарпатських Русинів звертається до Вас з пропозицією про конституційну реалізацію референдуму 1 грудня 1991 р. про входження Закарпатської області в склад України в статусі “Закарпаття – спеціальна самоврядна територія, як суб’єкт в складі незалежної України”, оскільки вже 17 років це питання відстрочується”.

(Ксерокопія Меморандуму та Звернення є у розпорядженні суду)

Відповідно до ч.1 ст. 110 КК України, злочином являються: “Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України… а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій”. Але у Меморандумі та інших документах, прийнятих на 2-му “Європейському Конгресі Підкарпатських Русинів”, немає закликів до зміни державних кордонів чи територіальної цілісності України. Тобто немає й підстав, на яких стосовно Сидора Д.Д. порушено кримінальну справу.

Ч Е Т В Е Р Т Е: У частині 6 ст. 75 КПК України сказано: “Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам”. Обґрунтованість згаданих науково-правової та судово-лінгвістичної експертиз таки викликала сумнів у прокурора області. Тому слідчий Динис В.М. 29 січня 2009 р. виніс постанову про повторне проведення судово-лінгвістичної і науково-правової експертиз.
Тобто, цією ж постановою Динис В.М. фактично визнав необґрунтованість експертиз, на підставі яких порушив стосовно Сидора Д.Д. справу.

На підставі п. 2 частини 3 ст. 98 КПК України не можуть бути доказом по справі не тільки вище згадані експертизи, але й протоколи допитів свідків, які слідчий Динис В.М. вважав підставою для порушення стосовно Сидора В.М. кримінальної справи. Бо ці допити свідків проведені раніше ніж була порушена стосовно Сидора Д.Д. кримінальна справа. До того ж у цих протоколах допитів немає показів про те, що Сидор Д.Д. вчиняв дії, які відповідно до ч.1 ст. 110 КК України являються злочином.

П Я Т Е: Відповідно до ст. 22 КПК, суд зобов’язаний ретельно дослідити обставини, які наводяться не лише у скарзі захисника Мокану В.Д., але й у скарзі захисника Годьмаша П.В. про незаконність постанови слідчого Диниса В.М. від 05 грудня 2008 р., якою було порушено стосовно Сидора Д.Д. кримінальну справу. Однак Ужгородський міськрайонний суд (суддя Монич О.В.) проігнорував і не розглядав скаргу захисника Годьмаша П.В., у якій докази про грубі порушення цілої низки статей КПК України слідчим Динисом В.М. Тобто, суд навіть не згадав у своїй постанові від 25 травня 2007 р. як про скаргу захисника Годьмаша П.В. та викладених в ній порушення статей КПК України слідчим Динисом В.М., так про відмову в задоволенні скарги захисника Годьмаша П.В.

На підставі вище наведеного та у відповідності до положень статей 8, 29, 55, 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 р., статей 236-7, 238-8 КПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 1 “Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи, керуючись ст. 48 КПК України, –

П Р О Ш У :

1. Скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду (суддя Монич О.В.), якою не враховано скаргу захисника Годьмаша П.В. та викладених в ній фактів грубого порушення слідчим Динисом В.М. низки статей КПК України при винесенні постанову від 05 грудня 2008 р. про порушення кримінальної справи стосовно Сидора Димитрія Димитровича за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

2. Оскільки вже другий суддя Ужгородського міськрайонного суду побоявся СБУ, правонаступника горезвісного КГБ, прийняти законну постанову про відміну постанови, якою слідчий Динис В.М. 05 грудня 2008 р. незаконно порушив стосовно Сидора Димитрія Димитровича кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 1 ст. 110 КК України, Апеляційному суду Закарпатської області винести свою постанову про скасування незаконної постанови слідчого Диниса В.М., якою було порушено кримінальну справу стосовно Сидора Димитрія Димитровича за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 110 КК України.

Адвокат Годьмаш П.В., 30 травня 2009 р.»