АНТИРУСИНСЬКИЙ “БУМЕНРАНГ” МАЄ ЗАЗНАТИ ФІАСКО.

Активізація діяльності русинських товариств настільки обурила українських націонал-радикалів, що вони знову почали називати русинську національність “так званою”, а їх організації – “антидержавними сепаратистськими угрупуваннями”. Одночасно звернулись до правоохоронних органів з вимогою порушити проти “сепаратистських елементів” кримінальну справу за ст. 110 кримінального кодексу. Де ж істина в цьому міжнаціональному протистоянні? На це вже риторичне питання можуть дати відповідь незаперечні факти і документи та основані на них висновки з точки зору міжнародного права та законодавства України.
ПЕРШЕ: Науковці всіх країн стоять на тому, що в Європі процес переходу народностей у наступну ступінь їх розвитку, тобто в націю, завершився в період переходу феодалізму в капіталізм. Оскільки малі слов’янські народності Центральної Європи перебували в складі Австрії, то вона визнала їх окремими націями. А саме: русинську націю, яка проживала і продовжує проживати на території сьогодні Закарпатської області України і Пряшівського краю Словаччини; українську націю, яка проживала і продовжує проживати на території Галичини і Буковини; чеську, словацьку та інші нації, які проживали і проживають на території країн, назва яких походить від назви відповідної нації. Цей факт було закріплено прийнятою в березні 1849 р. Конституцією Австрії. В результаті на русинській національній території було утворено русинський національно-культурний округ із центром в місті Ужгород.
Після розвалу Австро-Угорщини і утворення в зв’язку з цим незалежної Угорської республіки, 21 грудня того ж 1919 р. суверенна Угорщина прийняла конституційний закон під № 10 “Про автономію Русинської нації, проживаючої в Угорщині”. Перший параграф цього закону написано так “Русинській нації, що живе в межах Угорщини, належить повне право на самовизначення в галузях внутрішньої адміністрації, законодавства, загального шкільництва й навчання, її народної культури…” і т.д. Перша частина другого параграфу написана так: “З частин комітатів Мараморош, Угоча, Берег і Уг, що населені Русинами, утворюється автономна політично-правова територія під назвою «Русинська Країна»”. А параграф дев’ятий написано так: “Населенню Русинської Країни, яке розмовляє не русинською мовою, гарантується муніципальна й культурна автономія.
Тобто, на русинській території згаданих округів, із яких нині складається Закарпатська область України, було утворено республіканського типу автономну Русинську держава в складі Угорщини. Але русини домагались приєднати їх автономну державу республіканського типу до новоутвореної Чехословаччини. Тому русинську націю нинішнього Закарпаття було визнано країнами світу, що зафіксовано в міжнародних Сен-Жерменському (1919 р.) та Тріанонському (1920 р.) мирних договорах. Так, в ст. 11 Сен-Жерменського договору параграф 11-й викладено так: “Чехословаччина зобов’язується встановити Русинську Територію на південь від Карпат в кордонах, визначених головними і Дружніми державами як автономну одиницю в Чехословацькій державі і надати їй самоуправління, сумісне з цілісністю держави” , тобто Чехословаччини.
Чехословаччина 22 листопада 1938 р. прийняла конституційний закон під назвою “Про автономію Підкарпатської Руси”, яким було надано русинам статусу автономної республіки під назвою “Підкарпатська Русь” . Цей закон вносив відповідні зміни до Конституції Чехословаччини. Вони викладені в другій частині цього закону. Зокрема, 1-й параграф передбачав наступне: “1. Підкарпатська Русь є автономною складовою частиною Чехословацької республіки. 2. Дефінітивну назву автономної території південнокарпатських Русинів установить закон Сойму Підкарпатської Русі”. Оскільки тільки народ має право встановлювати назву своєї країни, делегуючи це право своєму парламенту (сойму).
ДРУГЕ: Очолюваний А.Волошиним уряд автономної республіки Підкарпатська Русь прийняв рішення, аби проголосити її суверенною республікою. На підставі цього, парламент Підкарпатської Русі на своєму першому засіданні, яке відбулося 15 березня 1939 р., прийняв закон під № 1, яким автономна республіка Підкарпатська Русь була проголошена суверенною республікою під назвою Закарпатська Україна, але без її виходу із складу Чехословаччини. Про це свідчить навіть пам’ятник А.Волошину, Герою України, встановлений в Ужгороді на набережній біля мерії.
Відомо, що від зміни назви країни національність її громадян не змінюється, а тому русини і далі залишались титульною нацією суверенної республіки Закарпатська Україна. В міжнародній угоді Радянської України і Польщі від 9 вересня 1944 р. про евакуацію населення Польщі в Україну і навпаки не випадково згадується і русинська національність. Перша стаття цієї угоди написана так: “Обидві Договірні Сторони зобов’язуються по підписанні цієї Угоди приступити до евакуації всіх громадян української, білоруської, російської, русинської національностей…з території Польщі на Україну”. Тобто, всі країни світу, в тому числі Україна, підписаними міжнародними договорами, які є складовою міжнародного права, давно визнали русинську національність.
ТРЕТЄ: В жовтні 1944 р. суверенна республіка Закарпатська Україна, яка по Конституції Чехословаччини продовжувала називатись Підкарпатська Русь, була звільнена від окупації. Делегати її Народних комітетів, створених командуванням Червоної армії в якості органів місцевої влади, 26 листопада 1944 р. на з’їзді в Мукачеві прийняли у формі Маніфесту постанову про вихід суверенної республіки Карпатська Україна із складу федеративної Чехословаччини та її приєднання під назвою Закарпатська Україна до СРСР в складі Радянської України. В зв’язку з цим СРСР та Чехословаччина 29 червня 1945 р. підписали договір “Про Закарпатську Україну”, який вступає в силу після обміну ратифікаційними грамотами. Обмін грамотами відбувся 30 січня 1946 р. в Празі.
Таким чином суверенна республіка Закарпатська Україна з 1 лютого 1946 року офіційно увійшла до складу Радянської України. Як за міжнародним правом, так за Конституцією СРСР та Конституцією Української РСР, вона і після цього приєднання до Української РСР зберігала за собою статус республіки, а її титульна нація залишалась із тією ж назвою – русини. Тому всім русинам у тимчасово виданим замість паспортів посвідченнях в 1946 році було записано їх національність “русин”. Якщо галичани із зброєю в руках боролись проти приєднання до Української РСР, навіть створили для цього свою регулярну армію (УПА), то в Закарпатті не було вчинено жодного терористичного акту проти такого приєднання.
ЧЕТВЕРТЕ: Після виходу Української РСР із Радянського Союзу, на підставі законодавства України закарпатці провели референдум.. На цьому референдумі, а по суті плебісциті, закарпатці безперечною більшістю голосів прийнято рішення, що має силу закон і яким передбачається повернення Закарпаттю статусу автономної республіки в складі України. Після цього депутати обласної Ради 22 липня 1992 р. прийняли рішення “Про реалізацію права громадян на вільний вибір і відновлення національності”, яким було вирішено питання про визнання і відновлення органами місцевої влади в Закарпатті національності “русин”.
Всі нації колишнього СРСР, в тому числі Грузія, Вірменія, Молдавія та інші, преш ніж були прийняті в ООН, були членами міжнародної організації не представлених в ООН країн і націй (скорочено – ОНН). Вслід за Грузією членом ОНН стало “Общество Карпатських Русинов”, яке й нині представляє в ОНН русинську націю, а членами ОНН є кримськотатарський народ України та всі автономні республіки Російської Федерації. “Общество Карпатських Русинов” є членом “Європейського центру національних меншин”, офіс якого в місті Фленсбург (Німеччина), неофіційній “столиці” національної меншини датчан. “Общество Карпатських Русинов” є членом “Світової Ради Русинів”, до складу якої входять русинські товариства 25 країн світу, в тому числі Словаччини, Чехії, Польщі, Росії, Угорщини, Румунії і Америки. Через ці міжнародні організації, а також через ООН, Євросоюз та їх членів, “Общество Карпатських Русинов” та його міськрайонні організації домагались і будуть домагатись, аби Україна перестала дискримінацію русинів та надала русинській національній меншині ті права, які гарантовані всім національним меншинам законодавством України та міжнародним правом.
ООН 7 березня 1966 р. прийняла міжнародну Конвенцію “Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації”, яку ратифікувала Україна. Для контролю за виконанням країнами-членами цієї Конвенції, ООН створила спеціальний “Комітет по ліквідації дискримінації”. Оскільки Україна продовжує розпочату сталінським режимом дискримінацію русинської національності, то цей Комітет ООН в серпні 2006 р. прийняв резолюцію, якою зобов’язав Україну до 2009 р. офіційно визнати русинську національну меншину. На цій підставі депутати обласної Ради, не чекаючи відповідного рішення офіційного Києва, 7 березня 2007 р. прийняли власне рішення про визнання на території Закарпатської області національності “русин”. Але забули в ньому сказати про визнання русинської національної меншини, хоча “Общество Карпатських Русинов” ще в жовтні 1999 р. стало членом міжнародної організації “Європейський центр по справам меншин” і представляє в ній русинську національну меншину України.
Рішення депутатів обласної Ради від 7 березня 2007 р. відповідає як міжнародному праву, зокрема згаданій Конвенції, так законодавству України відносно прав і свобод громадян, пов’язаних з їх належністю до національних меншин. В ст. 11 закону “Про національні меншини в Україні” сказано: “Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян в будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається”.
Із вище наведеного навіть учням зрозуміло, що країнами світу, в тому числі Україною, національність “русин” офіційно і давно визнано. Але не визнано русинську національну меншину із-за чого всі громадяни України русинської національності дискримінуються. Бо із-за невизнання русинської національної меншини русинам не надано передбачених статтею 6 закону “Про національні меншини в Україні” гарантій, які надаються національним меншинам угорців, словаків, румун та всім іншим.
ВИСНОВОК: Русинська нація давно і всіма країнами офіційно визнана, в тому числі й Україною. Тільки окремі невігласи національність “русин” не визнають, але це їх та медицини проблема. Бо русини законним шляхом та на законних підставах домагаються від України офіційно визнати русинську національну меншину та виконання прийнятого на референдумі рішення, яке має силу закону про відновлення в Закарпатській області статусу автономної республіки в складі України. Ці домагання не ведуть до зміни меж території України або її державного кордону. Тому в діях русинів немає злочину, передбаченого статтею 110 кримінального кодексу. Українські націонал-радикали називають русинські організації “антидержавними сепаратистськими угрупуваннями” з метою приниження національної честі і гідності громадян України русинської національності та розпалювання ворожнечі і ненависті до русинів. Їх дії однозначно підпадають під ознаки злочину, передбаченого статтею 161 кримінального кодексу України. Тобто, є всі підстави, аби порушену за ознаками ст. 110 КК України кримінальну справи проти русинських лідерів перекваліфікувати на ст. 161 проти українських націонал-радикалів. Тобто, кинутий бумеранг в керівників русинських організацій має повернутись проти українських-націонал радикалів. Звичайно, якщо русинські лідери вже перестануть спати.

Петро Годьмаш, адвокат за професією.

АНТИРУСИНСКИЙ БУМЕРАНГ" ДОЛЖЕН ПОТЕРПЕТЬ ФИАСКО

.
АНТИРУСИНСКИЙ БУМЕРАНГ" ДОЛЖЕН ПОТЕРПЕТЬ ФИАСКО

Активизация деятельности русинских обществ настолько возмутила украинских национал-радикалов, что они опять начали называть русинскую национальность так называемой", а их организации - антигосударственными сепаратистскими группировками". Одновременно обратились к правоохранительным органам с требованием возбудить против сепаратистских элементов" уголовное дело по ст. 110 криминального кодекса. Где же истина в этом междунациональном противостоянии? На этот уже риторический вопрос могут дать ответ неопровержимые факты и документы и основанные на них выводы с точки зрения международного права и законодательства Украины.
ВО-ПЕРВЫХ: Ученые всех стран стоят на том, что в Европе процесс перехода народностей в следующую степень их развития, то есть в нацию, завершилась в период перехода феодализма в капитализм. Поскольку малые славянские народности Центральной Европы находились в составе Австрии, то она признала их отдельными нациями. А именно: русинскую нацию, которая проживала и продолжает проживать на территории сегодня Закарпатской области Украины и Пряшевского края Словакии; украинскую нацию, которая проживала и продолжает проживать на территории Галичины и Буковины; чешская, словацкая и другие нации, которые проживали и проживают на территории стран, название которых происходит от названия соответствующей нации. Этот факт был закреплен принятой в марте в 1849 г. Конституцией Австрии. В результате на русинской национальной территории был образован русинский национально-культурный округ с центром в городе Ужгород.
После развала Австро-Венгрии и образования в этой связи независимой Венгерской республики, 21 декабря в том же 1919 г. суверенная Венгрия приняла конституционный закон под № 10 «Об автономии Русинской нации, проживающей в Венгрии". Первый параграф данного закона написан так: «Русинской нации, которая живет в пределах Венгрии, принадлежит полное право на самоопределение в отраслях внутренней администрации, законодательства, общего «школьництва» и учебы, ее народной культуры." и т.д. Первая часть второго параграфа написанная так: «Из частей комитатов Мараморош, Угоча, Берег и Уг, что населенные Русинами, образуется автономная политически правовая территория под названием "Русинская Краина"". А параграф девятый написан так: «Населению Русинской Краина, которое разговаривает не на русинском языке, гарантируется муниципальная и культурная автономия».
То есть, на русинской территории упомянутых округов, из которых в настоящее время состоит Закарпатская область Украины, было образовано республиканского типа автономное Русинское государство в составе Венгрии. Но русины добивались присоединить их автономное государство республиканского типа к новообразованной Чехословакии. Потому русинская нация нынешнего Закарпатья была признана странами мира, что зафиксировано в международных Сен-Жерменском (в 1919 г.) и Трианонском (в 1920 г.) мирных договорах. Да, в ст. 11 Сен-Жерменского договора параграф 11-й изложен так: Чехословакия обязывается установить Русинскую Территорию к югу от Карпат в границах, определенных главными и Дружескими государствами как автономную единицу в Чехословацком государстве и предоставить ей самоуправление, совместимое с целостностью государства", то есть Чехословакии. Чехословакия 22 ноября в 1938 г. приняла конституционный закон под названием Об автономии Подкарпатской Руси", которым было предоставлено русинам статус автономной республики под названием Подкарпатская Русь". Данный закон вносил соответствующие изменения в Конституцию Чехословакии. Они изложены во второй части данного закона. В частности, 1-й параграф предусматривал следующее:
1. Подкарпатская Русь является автономной составной частью Чехословацкой республики.
2. Дефинитивное название автономной территории южнокарпатских Русинов установит закон Сойму Подкарпатской Руси". Поскольку только народ имеет право устанавливать название своей страны, делегируя это право своему парламенту (Сойму).
ВО ВТОРЫХ: Возглавляемый А.Волошиним правительство автономной республики Подкарпатская Русь принял решение, чтобы провозгласить ее суверенной республикой. На основании этого, парламент Подкарпатской Руси на своем первом заседании, которое состоялось 15 марта в 1939 г., принял закон под №1, которым автономная республика Подкарпатская Русь была провозглашена суверенной республикой под названием Карпатская Украина, но без ее выхода из состава Чехословакии. Об этом свидетельствует даже памятник А.Волошину, Герой Украины, установленный в Ужгороде на набережной возле мэрии.
Известно, что от изменения названия страны национальность ее граждан не изменяется, а потому русины и дальше оставались титульной нацией суверенной республики (За)карпатская Украина. В международном соглашении Советской Украины и Польши от 9 сентября в 1944 г. об эвакуации населения Польши в Украину и наоборот не случайно вспоминается и русинская национальность. Первая статья этого соглашения написана так: Обе Договорных Стороны обязываются по подписании этого Соглашения приступить к эвакуации всех граждан украинской, белорусской, российской, русинской национальностей с территории Польши на Украину". То есть, все страны мира, в том числе Украина, подписанными международными договорами, которые являются составляющей международного права, давно признали русинскую национальность.
В ТРЕТЬИХ: В октябре в 1944 г. суверенная республика Закарпатская Украина, которая по Конституции Чехословакии продолжала называться Подкарпатская Русь, была освобождена от оккупации. Делегаты ее Народных комитетов, созданных командованием Красной армии в качестве органов местной власти, 26 ноября в 1944 г. на съезде в Мукачеве приняли в форме Манифеста постановление о выходе суверенной республики Закарпатская Украина из состава Федеративной Чехословакии и ее присоединения под названием Закарпатская Украина к СССР в составе Советской Украины. В этой связи СССР и Чехословакия 29 июня в 1945 г. подписали «Договор О Закарпатской Украине", который вступает в силу после обмена ратификационными грамотами. Обмен грамотами состоялся 30 января в 1946 г. в Праге.
Таким образом, суверенная республика Закарпатская Украина с 1 февраля 1946 года официально вошла в состав СССР-УССР (Советской Украины). Как за международным правом, так по Конституции СССР и Конституции Украинской ССР, она и после этого присоединения к Украинской ССР хранила за собой статус республики, а ее титульная нация оставалась с тем же названием - русины. Потому всем русинам во временно выданным вместо паспортов удостоверениях в 1946 году была записана их национальность русин".
Если галичане с оружием в руках боролись против присоединения Галичины к Украинской ССР, даже создали для этого свою регулярную армию (УПА), то в Закарпатье не было совершено ни одного террористического акта против такого присоединения.
В ЧЕТВЕРТЫХ: После выхода Украинской ССР из Советского Союза, на основании законодательства Сов. Украины, закарпатцы провели референдум. На этом референдуме, а в сущности плебисците, закарпатцы бесспорным большинством голосов принято решение, которое имеет силу закона и которым предусматривается возвращение Закарпатью статуса автономной республики в составе Украины. После этого депутаты областного Совета 22 июля в 1992 г. приняли решение О реализации права граждан на свободный выбор и возобновление национальности", которым был решен вопрос о признании и возобновлении органами местной власти в Закарпатье национальности русин".
Все нации прежнего СССР, в том числе Грузия, Армения, Молдавия и другие, прежде чем были приняты в ООН, были членами международной организации Непредставленных в ООН стран и наций (сокращенно - ОНН). Вслед за Грузией членом ОНН стало Общество Карпатских Русинов", которое и в настоящее время представляет в ОНН русинскую нацию, а членами ОНН является крымско-татарский народ Украины и все автономные республики Российской Федерации. Общество Карпатских Русинов" является членом Европейского федералистского центра национальных меньшинств", офис которого в городе Фленсбург (Германия), неофициальной столице" национального меньшинства датчан. Общество Карпатских Русинов" является членом Всемирного Совета Русинов", в состав которого входят русинские общества 25 стран мира, в том числе Словакии, Чехии, Польши, России, Венгрии, Румынии и Америки. Через эти международные организации, а также через ООН, Евросоюз и их членов, Общество Карпатских Русинов" и его горрайонные организации добивались и будут добиваться, чтобы Украина прекратила дискриминацию русинов и предоставила русинскому национальному меньшинству те права, которые гарантированы всем национальным меньшинствам законодательством Украины и международным правом.
ООН 7 марта в 1966 г. приняла международную Конвенцию «О ликвидации всех форм расовой дискриминации", которую ратифицировала Украина. Для контроля за выполнением странами-членами этой Конвенции, ООН создала специальный Комитет по ликвидации дискриминации". Поскольку Украина продолжает начатую сталинским режимом дискриминацию русинской национальности, то этот Комитет ООН в августе в 2006 г. принял резолюцию, которой обязал Украину до 2009 г. официально признать русинское национальное меньшинство. На этом основании депутаты областного Совета, не ожидая соответствующего решения официального Киева, 7 марта в 2007 г. приняли собственное решение о признании на территории Закарпатской области национальности русин". Но забыли в нем сказать о признании русинского национального меньшинства, хотя Общество Карпатских Русинов" еще в октябре в 1999 г. стало членом международной организации Европейский центр по делам меньшинств" и представляет в ней русинское национальное меньшинство Украины.
Решение депутатов областного Совета от 7 марта в 2007 г. отвечает как международному праву, в частности упомянутой Конвенции, так законодательству Украины относительно прав и свобод граждан, связанных с их принадлежностью к национальным меньшинствам. В ст. 11 закона «О национальных меньшинствах в Украине" сказано: «Граждане Украины имеют право свободно избирать и возобновлять национальность. Принуждение граждан в любой форме к отказу от своей национальности не допускается".
Из выше приведенного даже ученикам понятно, что странами мира, в том числе Украиной, национальность русин" официально и давно признано. Но не признано русинское национальное меньшинство из-за чего все граждане Украины русинской национальности дискриминируются. Потому что из-за непризнание русинского национального меньшинства русинам не предоставлены предусмотренные статьей 6 закона «О национальных меньшинствах в Украине" гарантий, которые предоставляются национальным меньшинствам венгров, словаков, румын и всем другим.
ВЫВОД: Русинская нация давно и всеми странами официально признанная, в том числе и Украиной. Только отдельные невежды национальность «русины" не признают. Но ведь это их и медицины проблема. Потому что русины законным путем и на законных основаниях добиваются от Украины официально признать русинское национальное меньшинство и выполнение принятого на референдуме решения, которое имеет силу закона о возобновлении в Закарпатской области статуса автономной республики в составе Украины. Эти требования не ведут к изменению границ территории Украины или ее государственной границы. Потому в действиях русинов нет преступления, предусмотренного статьей 110 криминального кодекса.
Украинские национал-радикалы называют русинские организации «антигосударственными сепаратистскими группировками" с явной целью - унижения национальной чести и достоинства граждан Украины русинской национальности и разжигания вражды и ненависти к русинам. Их действия однозначно подпадают под признаки преступления, предусмотренного статьей 161 криминального кодекса Украины. То есть, есть все основания, чтобы возбуждённое по признакам ст. 110 КК Украины криминальное дело против русинских лидеров переквалифицировать на ст. 161 против украинских национал-радикалов. То есть, брошен бумеранг у руководителей русинских организаций должен вернуться против украинских-национал радикалов.
Конечно, если русинские лидеры уже перестанут спать.
Петр Годьмаш, адвокат за профессией.