On-line: гостей 0. Всего: 0 [подробнее..]
Активные обсуждения проходят в русинском сетевом журнале http://getsko-p.livejournal.com/ , http://podkarpatrus.livejournal.com/, http://cylio.livejournal.com/ Открыта русинская почтовая рассылка "Подкарпатская Русь.Русины" Подписаться на рассылку вы можете по адресу: http://subscribe.ru/catalog/state.politics.rusin

АвторСообщение
Устигающый




Сообщение: 1792
Зарегистрирован: 21.02.08
Репутация: 1
ссылка на сообщение  Отправлено: 11.11.08 13:12. Заголовок: Русини вимагають від України вибачення


Русини вимагають від України вибачення



Русинські національні організації Закарпаття з перших років незалежності України вимагають вибачення за масові знищення русинів Закарпаття, які в той час були громадянами Чехословаччини, а потім (до 1 лютого 1946 р.) громадянами суверенної республіки Закарпатська Україна. В зв’язку з цим мною досліджено обґрунтованість цієї вимоги з точки зору діючих на той час міжнародного права та законодавства СРСР і Української РСР. Ось до яких висновків воно привело.
Австрія в 1848 р. офіційно визнала свої слов’янські національні меншини (русинів, чехів, словаків та ін.) політичними націями та їх право на автономію. Тому прийнятою в березні 1849 р. Конституцією Австрії було передбачено і на її основі було утворено Русинський автономний округ з центром в місті Ужгород. На його території русинська мова була другою офіційною мовою в державних установах та школах. Але згодом Угорщина домоглася повновладдя і розпочала на своїй території Австро-Угорщини тотальну денаціоналізацію слов’янських національних меншин. Це стало однією з причин їх еміграції в Америку, де вони в 1918 р. свої національні організації об’єднали в “Союз пригноблених народів Європи”. За статутом цього Союзу, кожний його член визнавався всіма іншими членами цього Союзу народом, який має право на самовизначення як автономна чи суверенна країна.
Щоб стати членом Союзу, русинські організації об’єднались в “ Американську Народну Раду Угро-Русинів”, яка 22 жовтня 1918 р. була прийнята в “Союз пригноблених народів Європи”. Тобто, чехи, словаки, серби, словени та інші слов’янські політичні нації Австро-Угорщини, в тому числі українці австрійських автономних країв Галичина і Буковина, 22 жовтня 1918 р. визнали за русинською політичною нацією право на самовизначення в якості автономної чи суверенної країни. Президент США В.Вільсон побачив в “Союзі пригноблених народів Європи” шлях до запобігання громадянських війн, які нерідко переростають в світову. Він написав і в парламенті США проголосив програму мирного співіснування націй. В 10-му пункті цієї програми сказано, що Австро-Угорщини повинна надати своїм націям “найбільшу можливість автономного розвитку”. Цю програму В.Вільсона визнали всі країни світу, в тому числі Росія, яка прийняла спеціальний декрет “Про мир”. Але Австро-Угорщина не поспішала визнавати право своїх націй на необмежене самовизначення, що й привело її до краху. Угорщина проголосила себе суверенною республікою і 22 грудня 1918 р. прийняла закон “Про автономію Русинської Нації, проживаючій в Угорщині”. Перший параграф цього закону написано так:
“Русинській нації, проживаючій в Угорщині, належить повне право самовизначення в питаннях законодавства внутрішнього самоуправління, загальноосвітніх шкіл і навчання, її народної культури, віросповідання і навчання релігії, застосуванню мови, а також законодавча та виконавча влада, правове положення яких визначається цим законом”.
Цим законом Угорщина визначила, що русинській національній меншині надається статус автономної країни республіканського типу. Але русини рішили вийти із складу Угорщини, аби приєднатись до новоутвореної слов’янської Чехо-Словацької республіки із збереженням в ній статусу автономної республіки. З цією метою 8 травня 1919 р. відбулось об’єднання русинських національних організацій в “Центральну Народну Раду Русинів”. Вона в цей же день прийняла рішення про приєднання до Чехо-Словаччини, в якій “Подкарпаторусинська країна являється незалежною країною у всіх її автономних у внутрішніх справах”. Отримавши від уряду Чехо-Словаччини згоду на приєднання русинської автономної країни, русинська делегація (адвокати Г.Жаткович і А.Бескид) на Парижській мирній конференції домоглися прийняття рішення про приєднання Русинської автономної країни до Чехо-Словаччини. Тому в 10-му пункті міжнародного Сен-Жерменського договору від 10 вересня 1919 р. було записано, що в приєднаній до Чехо-Словаччини Русинській автономній республіці буде збережено “найширше самоуправління”. Це ж саме (“найширша автономія”) було записано в п. 2 третього параграфу Конституції Чехо-Словаччини 1920 р. Терміни “найширше самоуправління” та “найширша автономія” Русинської автономної республіки розтлумачені в законі Чехословаччини “Про автономію Підкарпатської Русі” від 22 листопада 1938 р.
Із вище наведеного можна зробити перший висновок, що русинська політична нація без будь якої допомоги з боку Росії та України 22 грудня 1918 р. домоглася статусу автономної республіки в складі Угорщини. За підтримки світового співтовариства, вона була приєднана до Чехословаччини із збереженням статусу автономної республіки Це було зафіксовано в законі “Про автономію Підкарпатської Русі” та Конституції ЧСР. Таким чином русинська політична нація стала в своїй автономній республіці титульною нацією, народом без будь якої підтримки з боку України та СРСР.
Керуючись правом національної меншини на самовизначення, парламент автономної республіки Підкарпатська Русь 15 березня 1939 р. прийняв закон, яким автономна республіка Підкарпатська Русь була проголошена суверенною республікою під назвою Карпатська Україна. Але це не зупинило розпочату проти неї анексії з боку Угорщини, а анексія не веде до юридичної ліквідації суверенних країн. Про це засвідчує анексія Австрії в 1938 р., Чехії і Польщі в 1939 р. та ін. Тому після визволення суверенної Карпатської України в жовтні 1944 р. було утворено її тимчасові органи центральної і місцевої влади під назвою Народні комітети. Вони 26 листопада 1944 р. провели в Мукачеві з’їзд, на якому було прийнято у формі Маніфесту рішення про вихід суверенної Карпатської України із складу федеративної Чехословаччини, перейменування її в Закарпатську Україну та приєднання до СРСР в складі України. В результаті СРСР та Чехословаччина 29 червня 1945 р. підписали міжнародний договір “Про Закарпатську Україну”, який встановлював приєднання суверенної республіки Закарпатська Україна до Української РСР, але після обміну ратифікаційними грамотами, що й відбулося 30 січня 1946 року. Але Президія Верховної Ради Української РСР 22 січня 1946 р. прийняла Указ про утворення на території ще не приєднаної суверенної республіки Закарпатська Україна своєї адміністративної одиниці під назвою Закарпатська область, а 24 січня 1946 р. ввела на території Закарпатської області законодавство Української РСР.
З точки зору міжнародного права та діючих на той час Конституції Української РСР та Конституції СРСР, вище згадані Укази Президії Верховної Ради Української РСР є незаконними і вважаються такими, що направлені на анексію суверенної республіки Закарпатська Україна, яка де-факто була визнана Радянським Союзом, Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією та навіть Українською РСР суверенною країною. Але щоб не перетворювати Україну в федеративну республіку, очолюваний не слов’янами сталінський режим рішив силовим методом знищити найменшу слов’янську суверенну країну Підкарпатська Русь, яка під тиском комуністів та з цією ж метою була перейменована в Карпатську Україну, а потів – в Закарпатську Україну. Про це засвідчують секретні архівні документи, які зберігаються в Москві, але за сприяння О.Корсуна, полковника КГБ у відставці, були оприлюднені у книжечці “Возз’єднання”. В їх числі надзвичайно таємна постанова Військової Ради 4-го Українського фронту № 0036 від 13 листопада 1944 р. про виловлювання та ізоляцію дорослих громадян Закарпатської України. В секретній доповідній по виконанню цієї постанови вказано, що із домівок та квартир “вилучено і направлено на збірні пункти для військовополонених та в табори…7201 військовозобов’язаних від 18 до 50 років…а всього за станом на 4 грудня ц. р. – 15260 чол. За національністю: німців – 137, словаків – 362, русинів – 2243, сербів – 100, чехів – 156…По обліковим даним проведеної реєстрації було враховано 20.240 людей, із них уже находиться на збірних пунктах і в таборах 16240 чоловік”. Лише з 18 листопада по 16 грудня 1944 р. було в своїх квартирах чи будинках затримано і відправлено в табори для військовополонених 22.951 громадянин суверенної Закарпатської України.
“Військовополонених” та інтернованих громадян суверенної Закарпатської України відправляли в перший за Карпатами приймально-пересилочний табір для полонених і інтернованих під № 22, що був розташований на Галичині в м. Самбир. Там їх щоденно сотнями відправляли на той світ шляхом голодомору. Тільки за 12 днів в цьому таборі, тобто “з 13.05.45 р. до 25.05.45 р. військовополоненим і інтернованим не додано: 9 т. 936 кг м’яса, 2 т. 077 кг. жирів, 346 кг. ковбаси, 249 кг цукру, 33 т. 936 кг. картоплі, або по м’ясо-жировій нормі не додано 70 %” продуктів із мізерного пайка для в’язнів сталінських концентраційних таборів.
В.Русин, голова Вищого Суду Закарпатської України, в опублікованому 15.10.1998 р. газетою “Старий замок” інтерв’ю сказав, що на “допомогу” Міністерству державної безпеки Закарпатської України із Києва прибуло багато спеціалістів, які “взяли собі місцеві фамілії-псевдоніми і почали клепати кримінальні справи” проти невинних громадян суверенної Закарпатської України. Три тисячі “військовополонених” та інтернованих, а також осуджених по “склепаними” кримінальними справами “вороги народу” із числа громадян суверенної Закарпатської України відбували покарання в концтаборі, розташованого в містіі Єнакієве Донецької області. Майже всі вони там загинула, серед них Ю.Бращайко, Е.Бачинський та інші державні діячі Підкарпатської Русі – Карпатської України. Вижили тільки ті, які були із концтабору в Єнакієвому відправлені в концтабори Сибіру на будівництва об’єктів військово-промислового комплексу.
Виходить, що без суду та слідства утримувані в розташованих на території України концентраційних таборах русини підлягали знищенню як нація, що являється геноцидом. Ось чому в умовах демократичної України русинська, угорська, словацька, німецька та всі інші національні меншини та їх товариства в Закарпатті вимагають від Президента, Верховної Ради та Уряду України офіційного вибачення як за знищення суверенної республіки Закарпатська Україна, так за геноцид щодо русинської нації. Можливо усне вибачення вже й було, але русини його не почули, а загиблі ніколи не почують. Для такого характеру вибачення застосовується вибачення на словах та у засобах масової інформації перед живими та спорудженням пам’ятників для безвинно знищених. Зрозуміло, ці пам’ятники треба встановити на місці колишніх концентраційний таборів в містах Самбир та Єнакієве.

Адвокат Петро Годьмаш, член спілки журналістів України, м. Ужгород.

Опублікована в газеті “Правозахист” № 31, 9 вересня 2008 року


Обсуждение русинской проблемы в сетевом журнале "Подкарпатская Русь"
http://podkarpatrus.livejournal.com/
Спасибо: 0 
ПрофильЦитата Ответить
Ответов - 5 [только новые]





Не зарегистрирован
Зарегистрирован: 01.01.70
ссылка на сообщение  Отправлено: 02.01.09 22:04. Заголовок: ЛОЛ




Спасибо: 0 
Цитата Ответить





Сообщение: 4
Зарегистрирован: 30.12.08
Откуда: ukrain, uzhorod
Репутация: 0
ссылка на сообщение  Отправлено: 02.01.09 22:14. Заголовок: файна история....але..


файна история....але Годьмаш тое самозванець...вин пишов з русинства в 90 роки лем
тому шо не став премер-министром. шось там соби пише - та най пише

Спасибо: 0 
ПрофильЦитата Ответить
Устигающый




Сообщение: 1925
Зарегистрирован: 21.02.08
Репутация: 1
ссылка на сообщение  Отправлено: 04.01.09 00:13. Заголовок: Годьмаш написав книг..


Годьмаш написав книгу яка стала настольнов для многых русинськых полiтику.

Обсуждение русинской проблемы в сетевом журнале "Подкарпатская Русь"
http://podkarpatrus.livejournal.com/
Спасибо: 0 
ПрофильЦитата Ответить



Не зарегистрирован
Зарегистрирован: 01.01.70
ссылка на сообщение  Отправлено: 05.01.09 10:40. Заголовок: stefan ti kakojto za..


stefan ti kakojto zaslanij koza4ok a ti sam sto nibudj sdelal dlja podkarpatskoj rusi esli bi ja bil na rodine ja bi pomogal a ne skepti4eski otnosilsja po ljubomu povodu k ljudjam kotorie nebojatsja i stoto delajut ti naverno iz tex kto sam ni4ego nemozet sdelatj toljko kritikovaty o4enj vigodnaja pozicija

Спасибо: 0 
Цитата Ответить
Устигающый




Сообщение: 1937
Зарегистрирован: 21.02.08
Репутация: 1
ссылка на сообщение  Отправлено: 05.01.09 20:43. Заголовок: штефан трус!..


штефан трус!

Обсуждение русинской проблемы в сетевом журнале "Подкарпатская Русь"
http://podkarpatrus.livejournal.com/
Спасибо: 0 
ПрофильЦитата Ответить
Ответ:
1 2 3 4 5 6 7 8 9
видео с youtube.com картинка из интернета картинка с компьютера ссылка файл с компьютера русская клавиатура транслитератор  цитата  кавычки оффтопик свернутый текст

показывать это сообщение только модераторам
не делать ссылки активными
Имя, пароль:      зарегистрироваться    
Тему читают:
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума
Все даты в формате GMT  3 час. Хитов сегодня: 36
Права: смайлы да, картинки да, шрифты нет, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация откл, правка нет